• Завантаження погоди...
5  клас пожежної небезпеки
< Попередня новина


Понад 100 років тому в лісі поблизу Новограда-Волинського була облаштована (!) фотозона

Житомирщина має надзвичайно цікаву історію  мисливства. Нині ж тутешні лісівники намагаються зберегти  традиції та культуру полювання, залишені їм «у спадок».
У  Піщівськогому  лісництві державного підприємства «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» утворено флористичний резерват «Пилява» -  по  суті це дендропарк із екзотичними породами дерев. Проте не всі  знають, що на цій  території  ще у 19 столітті граф Юзеф Миколай Потоцький заснував звіринець «Пілявін», де приймав вельможих гостей на полювання.   Сюди на полювання з'їжджалися відомі мисливці не тільки з Європи, а й навіть з Америки.
Про це та про інші пам’ятки часів Потоцьких, які залишилися в лісах Новоград-Волинщини, пише дослідниця життя Потоцьких  Тереса Багінська-Журавська в своїй книзі «Антоніни». 
Мисливство займало у житті графа значну його частину. Він був настільки завзятим мисливцем, що час від часу Потоцький мандрував на полювання у далекі екзотичні країни Африки та Азії, звідки привозив не менш екзотичні трофеї, а свої пригоди друкував у мисливських виданнях.
Одного разу, під враженням відвідин відомого парку Бедфорда в Англії, граф вирішив створити щось аналогічне у себе. Так, у 1900 році був створений парк Пилявин, який розташувався приблизно за 5 км на північ від села Піщів Новоград-Волинського району. Тепер це землі Піщівського та Пилиповицького лісництв.
Спочатку парк-звіринець був задуманий тільки для розведення лосів, але пізніше граф змінив свою мету і вирішив тут акліматизувати й інші види тварин, не характерні для місцевих лісів. Відтак для парку були закуплені сибірські марали, уральські сарни, манчжурські олені. Пізніше до парку привезли декілька американських бізонів та біловезьких зубрів. Окрім цих тварин, в парку також були лисиці, борсуки, бобри, куниці, білки, зайці-біляки. Парк займав площу більше 6000 гектарів, був огороджений двометровим парканом. Доріжки в парку старанно доглядалися і позначалися білими кілочками з написами. На болотах були насипані греблі, а через річки та потічки перекинуті мальовничі містки з березових пнів. На галявинах розташувалися березові альтанки.
Сам мисливський палацик був розташований на початку звіринця. Ця двоповерхова дерев'яна будівля була зведена близько 1900 року, її стіни з усіх боків були оббиті березовою корою, а головний фасад був оздоблений рогами диких кіз. Праворуч від палацу був розташований великий вішак у вигляді всохлого стовбура дерева, яке встановили догори корінням. Вішак стояв на штучному підвищенні підсипаної землі, до якого вели дерев'яні сходи. Це була так звана фотозона, де можна було сфотографуватися на пам'ять зі своїм мисливським трофеєм.
Найбільшим та найвишуканішим приміщенням в мисливській резиденції була зала їдальні, її стіни були оздоблені мисливськими трофеями: головою зубра, рогами оленів, лосів та опудалами птахів. Вже в ті часи резиденція мала сучасну інфраструктуру: водопровід, каналізацію та телефонний зв'язок, який з'єднував графа з усіма його резиденціями. Невідомо ім'я архітектора цієї споруди, але будували його місцеві майстри під наглядом головного лісничого Сокальського.
До палацу прилягав також невеликий сад, який складався з екзотичних кущів та рослин. Плоряд були розташовані одноповерхові будівлі кухні, возовні та стайні.
У 1912 році у вольєрі «Пилявин» було 2 бобри, 8 зубрів, 1 бізон, 58 лосів, 98 оленів (вапіті), 46 оленів-маралів, 2 кашмірські олені, 4 тяншанські олені, 18 кавказьких оленів, 16 оленів Дубовського, 3 антилопи, 2 перські газелі, 48 сибірських козуль, 24 зайці-біляки, 3 ведмеді, 2 чорні лебеді.
 Часопис Галицького товариства охорони тварин – «Місячник» порівнював вольєр «Пилявин» з американським Єллоустонським парком. У 1908 році англієць Лідеккер видав книгу про вольєр, а полювання у вольєрі англійця Віннаса було знято на кінокамеру.
На жаль, недовго судилося існувати дивовижному парку-звіринцю. Вже у грудні 1917 року озброєні солдати піхотного полку, розташованого у Корці, під впливом більшовицької агітації та разом з підбуреними місцевими жителями, розгромили звіринець та пограбували мисливську резиденцію Потоцьких. Лише небагатьом тваринам вдалося врятуватися втечею в ліс. В січні 1918 року мисливська резиденція графів Потоцьких була остаточно знищена і перестала існувати. Щоправда, пізніше Потоцьким вдалося повернути деякі речі з пограбованої резиденції.
Пані Тереса у своїх праці про звіринець пише так: «Результатом природознавчого зацікавлення у дусі наукового експеременту став заснований Юзефом Миколаєм в піщівських лісах звіринець «Пілявін». Для мисливських цілей, розводили у ньому породи тварин, які неможливо зустріти в натуральних умовах європейського клімату і досліджували їхні акліматизаційні можливості…
Могутні піщівські ліси були відмінно загосподаровані і достосовані до полювань. Окрім забудови на потреби лісової служби, лісничих та єгерів, знаходились там зручно влаштовані будинки для гостей, які приїжджали на полювання — мисливський палацик і офіцина, уже давно не існуючі. Не зберіглася також огорожа «Пілявіна» з брамами. Але до тепер залишились деякі пам’ятки. Одним з них є пам’ятник зубру, зложений з каменів, які вінчав рогатий череп (череп зник після революції). Пам’ятник спустошили після Другої світової війни шукачі уявних скарбів…»
Варто наголосити, що  за ініціативи та силами новоградських лісівників за зразком копії оригінального фотознімка, який їм надала пані Тереса, було відновлено та встановлено на історичному місці пам’ятник зубру. Макет голови звіра максимально наблизили до зразка, а на змурованій підмостці встановлено пам’ятну гранітну дошку, на якій двома мовами, українською і мовою оригіналу, відновлено і графський напис на камені (що в перекладі на українську звучить так — "Перший зубр в Пілявині, бик могутній, який походить з Біловежської пущі, убитий в цьому місті рукою містера Вольтера Вінанса відомого американського спортсмена дня 13/26 вересня 1903 р".
Іншою пам’яткою з часів Потоцьких є фігура Божої Матері. Дотепер в пищівських лісах стояв  від неї лише цоколь, сформований з каміння. Роман Потоцький, син Юзефа Миколая, в 30-х роках ХХ ст. за хабар для радянських прикордонників перевіз фігуру волами на польську сторону кордону до залишків своїх лісів колишнього піщівського комплексу. Фігура матері Божої поставлена ним на новому кам’яному цоколі стоїть там дотепер. 
Не пустує відтепер і цоколь від статуї Матері Божої в лісах Новоград-Волинщини. За її копією новоград-волинські лісівники замовили схожу фігуру та теж встановили — на початковому її місці.
Наталія Горай
За матеріалами Ihor Dovbysh та lisvisnyk.com.ua